Кріцина Ольга Ігорівна,

вчитель початкових класів

«Створення умов для розвитку творчої особистості.

Впровадження особистісно-орієнтованого навчання в початковій школі»

Сучасна українська школа має забезпечувати всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, виявлення її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.

Розв'язання цих складних завдань певною мірою залежить від кожного вчителя. У зв'язку з цим треба намагатися оволодіти новими педагогічними підходами до навчання і виховання дітей.

Сучасний учитель - це глибоко освічена людина з високою загальною культурою і професійною майстерністю, яка вивчає нові педагогічні технології і впроваджує їх у практику своєї роботи, в життя. Особистість педагога - важливий чинник формування особистості школяра. Тому, у реальній діяльності треба наочно демонструвати засвоєні моделі поведінки, соціальні норми і цінності. У своїй роботі використовувати різні види діяльності, причому головне завдання - створення умов для розвитку творчої особистості. Отже, основними видами навчання є пошукова робота, робота з додатковою літературою, розв'язання проблемних ситуацій. У своїй роботі важливо застосовувати пошукові методи навчання, які активізують розумову діяльність дітей, формують вміння аналізувати, порівнювати, будувати гіпотези, знаходити причини різних явищ, бачити суть проблеми.

В умовах особистісно-орієнтованого навчання стає принципово іншим зміст педагогічної діяльності, який охоплює не тільки здобуття учнем знань, але й способи його самореалізації, самовдосконалення. Щойно ми починаємо керувати учнями, контролювати кожен їхній крок, діяльність їхня руйнується, бо перестає бути для них власною. Керування вчителя має бути таким, що не обмежує учня в діяльності, а стимулює його власну активність. У зв'язку з цим можна виділити основні завдання педагога:

- залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності (організація навчальної діяльності школярів);

- забезпечення емоційної підтримки дітей, створення для кожного учня ситуації успіху на основі застосування індивідуальних еталонів оцінювання;

- проведення експертизи отриманого результату як педагогом, так і учнями.

Запровадження особистісно-орієнтованого навчання в практику може бути успішним за умови оволодіння вчителем якостями, окресленими вище. За умови вміння розв'язувати на практиці завдання, поставлені новими вимогами до педагогічної діяльності. Важливо розуміти, що немає однакових дітей - навіть близнюки обов'язково відрізняються один від одного, а виховні і навчальні завдання залишаються незмінними для всіх. Тому кожен повинен намагатися краще пізнати своїх учнів, спрямувати педагогічні зусилля на досягнення найкращих результатів.

Запровадження особистісно-орієнтованого навчання в практику може бути успішним за умови оволодіння вчителем якостями, окресленими вище, за умови вміння розв'язувати на практиці завдання, поставлені новими вимогами до педагогічної діяльності. Важливо розуміти, що немає однакових дітей - навіть близнюки обов'язково відрізняються один від одного, а виховні і навчальні завдання залишаються незмінними для всіх. Тому кожен повинен намагатися краще пізнати своїх учнів, спрямувати педагогічні зусилля на досягнення найкращих результатів.

Пошук шляхів співпраці, співтворчості, співдружності між вчителем та учнями та між самими учнями - основа навчально-виховного процесу, зорієнтованого на суб'єктність. Моделювання такого навчально-виховного процесу означає перехід від освіти, заснованої на пасивному сприйнятті готових результатів, копіюванні даних зразків, що призводить до формування шаблонності і схематичності мислення учнів, до освіти, основа і мета якої - розвиток творчої самодіяльності суб'єкта. У центрі уваги такої освіти - особистість учня, суб'єктивний досвід якого спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом навчання. Навчально виховний процес, зорієнтований на суб'єктність, допоможе реалізувати головну мету української освіти - «створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України…» («Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті». - К., 2001. -С.З). Поставлені задачі виконуються у різних інноваційних технологіях.

Пріоритетом державної політики (згідно з Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті) в розвитку освіти є «особистісна орієнтація освіти», яка знаходить своє відображення в системі розвивального навчання, оскільки направлена на розвиток дитини як суб'єкта навчальної діяльності. А це позначає, що в системі розвивального навчання не може бути авторитарної позиції вчителя. Вчитель - це діловий партнер, активно працюючий з учнями в процесі розв'язання навчальних задач.

У процесі педагогічної діяльності можна спостерігати, що, вже в початкових класах у дитини є потреба стати особистістю, існує прагнення зайняти певне місце у колективі. Тому, необхідно:

- постійно вивчати і добре знати індивідуальні особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки, звички учнів;

- постійно організовувати розвивальну діяльність дітей;

- намагатися своєчасно виявляти й усувати причини, що заважають досягненню мети;

- створювати належні умови для саморозвитку та самореалізації учнів;

- розвивати самостійність, ініціативу, самодіяльність учнів, організовувати і спрямовувати діяльність для досягнення успіху.

Для того, щоб навчити вчитися маленьких школярів, головне для вчителя в розвивальному навчанні - організувати спільний пошук розв'язання завдання, яке виникло перед ними. Одним з головних принципів формування особистості в системі розвивального навчання є спілкування та співробітництво учнів на уроці. Нові умови навчання потребують від учителя вміння вислухати всіх бажаючих з кожного питання, не відкидаючи жодної відповіді, стати на позицію кожного відповідаючого, щоб зрозуміти логіку його міркування й знайти вихід з постійно мінливої навчальної ситуації, аналізувати відповіді, пропозиції дітей, і непомітно вести їх розв'язання проблем, адже остаточний результат народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень, відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Така модель уроку спрямована на особистісне орієнтоване навчання школярів, а знання, засвоєні за таких умов, становляться особистісно значущими. Джерелом самостійного мислення, пізнавальної активності дитини, орієнтацій на особистісні досягнення кожного школяра, прагненням дітей знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом є робота в групі спільно діючих учнів. Але потрібно організувати спільну роботу дітей так, щоб їхня дискусія була змістовною, не переросла у взаємозвинувачення. Для цього співбесідники повинні вміти:

а) сформувати свою точку зору;

б) з'ясувати точку зору своїх партнерів;

в) виявити різниці точок зору;

г) спробувати розв'язати розходження за допомогою логічних аргументів, не переводячи логічну суперечність у з'ясування особистих відношень;

д) бути зацікавленими у результаті роботи своєї групи;

е) використовувати різні способи виконання завдань без побоювань помилитися.

Важливо намагатися, щоб маленьким учням хотілося йти до школи, хотілося вчитися, а для цього треба вчитися разом з ними, бо як писав В.О. Сухомлинський: «… щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителеві треба увібрати море світла, ні на хвилину не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань, людської мудрості».

Хочу зупинитися на значенні курсу «Я і Україна. Довкілля» для розвитку творчої особистості.

Чим відрізняється «Довкілля» від традиційних предметів? «Довкілля» має чітку особистісну орієнтацію, яка виражена у структурі навчального матеріалу курсу, методиці його викладання. Цей курс побудований за планом, який вказав ще Г.Сковорода : «Пізнай природу, пізнай свій народ, пізнай себе».

У процесі опанування курсу учні не тільки вивчають природу, звичаї свого народу, а і вчаться любити себе як особистість, берегти себе і робити це з урахуванням інтересів оточуючих людей.

Курс «Довкілля-1» називається «Запитую довкілля». В першому класі, коли діти тільки входять через свій життєвий світ науки, їх необхідно навчити ставити запитання, знаходити невідоме в знайомих предметах. Запитання дітей спрямовуються вчителем, вони ведуть їх до розуміння загальних закономірностей природи та життєдіяльності людини. При вивченні курсу діти не тільки запитують, вони вчаться мислити, аналізувати, узагальнювати, систематизувати, працювати з науковою літературою. Наполеглива праця та спостережливість допомагають їм знаходити відповіді на свої запитання.

Ще у першому класі ми з учнями зробили “скриньку невідкритих таємниць”, в яку діти складають запитання, на які ще не можуть відповісти. І яке було здивування учнів, коли вже в кінці I півріччя, вони змогли знайти відповіді на деякі запитання. А я їх запевнила, що з часом на всі запитання вони знайдуть правильні відповіді.

Курс «Довкілля - 2» називається «Спостерігаю довкілля». Крім підручників, в учнів є щоденники спостережень за довкіллям, що допомагають їм осмислити стан свого здоров’я, власні здібності, інтереси та потреби. Самостійно складаються учнівські групи спостерігачів за небом, тваринами, рослинами тощо, результати їх спостережень обговорюються в класі, дістають “соціальне визнання”. Діти вчаться проводити досліди, практичні роботи, робити власні висновки.

У 3 класі вивчається курс - «Досліджую довкілля». Третьокласники за допомогою вчителя вивчають загальні закономірності природи та намагаються словесно пояснити взаємозв’язок об’єктів довкілля.

У 4 класі коло явищ і процесів, які необхідно вміти пояснити, розширюються від власного довкілля до Космосу. Учні вчаться конструювати, моделювати, проектувати.

Кожний урок з довкілля я будую за певним планом, який включає в себе такі методи роботи:

1.Читання тексту з учнями класу.

2.Робота в групах, парах.

Цей метод займає провідне місце при вивченні довкілля. Він вчить учнів слухати, розуміти одне одного, аргументувати свої переконання, вести дискусію. Діти вчаться вислуховувати та співставляти думки різних груп, розуміють, що погляди можуть бути різними, вчаться визнавати свої помилки.

Групи я організую таким чином, щоб серед учнів були сильніші і слабкіші. Вони навчають одне одного, допомагають одне одному. Кожна група має свого командира, якого я раджу змінювати раз на місяць. Таким чином, кожний учень спробує себе у ролі лідера, навчиться брати на себе відповідальність, керувати роботою групи, вчити слабших учнів.

3. Самостійна робота учнів (виконання завдань “поміркуй”, “намалюй”, “зверни увагу”) направлена на розвиток творчих здібностей, інтелектуальних вмінь дитини.

4.Моделювання учням предметів довкілля. Цей метод сприяє розвитку наочно-дійового мислення, яке є основним у першому класі. Тому і цей метод частіше використовую у 1 класі.

Свої моделі діти малюють або виготовляють з певних предметів. Також ми працюємо з геометричною мозаїкою. З одних і тих же фігур діти моделюють різноманітні об’єкти довкілля, що розвиває мислення, уяву та спостережливість. У нашому класі є постійно діюча виставка дитячих моделей та малюнків.

5.Практичні роботи учнів, проведення дослідів, робота з приладами.

6.Складання казок.

Цей метод роботи сприяє розвитку мови, уяви дитини, вчить перетворювати свої мрії на реальні речі.

До написання казок дітей також треба підводити поступово. Спочатку доцільно давати завдання скласти казку за серією малюнків, продовжити казку за даним початком, скласти колективну казку під керівництвом учителя. У написанні домашніх казок першокласникам допомагають батьки, у I півріччі вони навіть записують казки, складені дітьми.

Вчитель повинен розуміти, що нецікавих казок і малюнків не може бути. В кожному треба знайти зміст, якому б здивувались самі автори і визнали свої твори, як дорогоцінність.

На уроці можуть бути реалізовані як всі види діяльності, так і деякі з них. Можна і учням дати вибирати види діяльності: одні з них будуть малювати, інші складати казки. Важливо тільки, щоб праця дітей була оцінена.

Малюнок і казка, рольова гра і дискусія, самостійна робота і робота в групах є засобами формування дитячого світорозуміння, сприйняття і застосування наукових знань.

Більшість уроків з «Довкілля» є комбінованими. Окрему групу складають підсумкові уроки «Знаємо і вміємо». Зміст цих уроків охоплює основні поняття, що розглядаються в темі. На ці уроки діти готують виставку казок, малюнків. Ці уроки можна проводити у вигляді загальновідомих ігор «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», «Поле чудес», «Ці кумедні тварини», засідань “ круглого столу”, телепередач тощо. Але в якій би формі не проходив узагальнюючий урок, він повинен стати для дітей справжнім святом знань.

Значне місце в курсі «Довкілля» займають уроки серед природи. На цих уроках діти безпосередньо спілкуються з природою, адже краще раз побачити, ніж сто разів почути. Жоден учитель не замінить дитині живого спілкування з природою.

На уроках серед природи діти малюють своє довкілля, збирають рослини для гербарію, спостерігають за природою, перевіряють “народний прогностик”, проводять народні ігри та змагання, складають вірші, казки, привітання до довкілля:

Добрий день, моє довкілля!

Ти – цікаве і ясне.

Добрий день, крилата пташка,

Зустрічай скоріш мене!

( Написала Коровченко Іра у I класі ХЗОШ №67 )

З досвіду роботи можу сказати, що уроки довкілля є найулюбленішими в учнів. Діти зрозуміли і прийняли їх. Вони з нетерпінням чекають їх, хочуть все більше і більше дізнаватися про себе самого та своє довкілля.

Курс «Довкілля»- глибоко гуманістичний курс. Як відмічає П. Ф. Каптєрєв, систематизація знань дає дітям більшу насолоду, ніж смачна їжа, пестощі та відпочинок. Система - це закономірний зв’язок її елементів, а курс «Довкілля» з першого класу формує в свідомості учнів знання, які зв’язані на основі загальних закономірностей природи, тобто задовольняє потребу дітей в систематизованих знаннях, доступних дітям даного віку. В процесі навчальної діяльності у дітей розширюється просторово - часове поле мислення, зростає його швидкість і зв’язність, що, одночасно із подоланням егоїзму та егоцентризму, є свідченням розвитку та саморозвитку дитини як особистості.

Програма «Довкілля» сприяє розвитку самостійності мислення та здібності дитини вирішувати складні завдання з опорою на образні компоненти мислення та уяви. Можна стверджувати, що ця програма має високий виховний ефект, вона формує в учнів систему позитивних цінностей. У своїх казках, фантастичних ідеях школярі бачать покращення чи перетворення природнього світу.

Програма «Довкілля» сприяє високому темпу інтелектуального розвитку дітей, суттєво впливає на розвиток особистості школяра. У дітей формується стійке позитивне ставлення до школи й до себе як школяра, а також змістовний пізнавальний інтерес до навчальних предметів. У дітей переважають позитивні емоції, особливо це стосується переживання природнього середовища. В учнів формується стійкий зв’язок між предметними та моральними цінностями.


Кiлькiсть переглядiв: 657